ЗНО з української: якісно новий тест

Суспільство має насамперед говорити про політики, що стосуються освітнього процесу, і вже потім – про політики на рівні оцінювання (ЗНО).

Про це в коментарі  щодо впровадження нового тесту зовнішнього незалежного оцінювання з української мови розповіла заступниця директора Українського центру оцінювання якості освіти Тетяна Вакуленко.

У своєму інтерв’ю агенції «Укрінформ» мовний омбудсмен Тарас Кремінь висловив деякі міркування щодо тестів зовнішнього незалежного оцінювання з української мови. Уважаю за потрібне на них відповісти.

Насамперед варто зазначити, що команда Українського центру оцінювання якості освіти розуміє значення української літератури для становлення молодого покоління українців як творчих, освічених, культурних особистостей, свідомих громадян і патріотів. Саме тому в інформаційних повідомленнях ми постійно наголошуємо на важливості вивчення української літератури в школі, а також на тому, що без оволодіння змістом цього навчального предмета сподіватися на високі результати на тестуванні з української мови неможливо.

Як ми вже наголошували, позиція щодо важливості роботи учнів з художніми текстами в процесі навчання виразно відобразилися в новому форматі сертифікаційної роботи – тесті з української мови як окремому, самостійному тестовому інструменті ЗНО. У ньому репрезентовано цілий спектр завдань, що якнайкраще відповідають сучасним підходам до оцінювання читацької грамотності особи. І що найважливіше – ці завдання цілком аналогічні завданням PISA з читання, про які згадує у своєму коментарі мовний омбудсмен.

Як і PISA, завдання тесту з української мови на читання не мають на меті перевірити знання випадкових літературних фактів чи якихось окремих деталей творів. Навпаки, ці завдання скеровані на осмислену роботу з незнайомим текстом, а успішне виконання їх дає змогу побачити, наскільки добре впродовж навчання в школі учень чи учениця сформували на уроках літератури навички того, що називають читацькою грамотністю.

Як бачимо, можна говорити про подібність завдань нового тесту з української мови не лише до завдань PISA: у зовнішніх іспитах з літератури, що їх проводять у деяких зарубіжних країнах, також немає завдань на відтворення змісту літературних творів. Натомість є завдання на роботу з незнайомими текстами, на оцінювання змісту й форми цих текстів, порівняння різних текстів тощо. Іншими словами, тест з української мови – це якісно новий тест, у якому поєднано як напрацьований Українським центром досвід тестувань, так і зарубіжні досягнення.

Зміст і структура цього тесту дійсно обговорювалися на спільній зустрічі представників Українського центру з мовним омбудсменом Тарасом Кременем та освітнім омбудсменом Сергієм Горбачовим. За підсумками майже двогодинного спілкування сторони дійшли згоди, що тест з української мови містить достатню кількість завдань для перевірки читацької компетентності вступників, для виконання яких можна підготуватися лише вивчаючи художню літературу (як українську, так і зарубіжну). Тож за результатами цієї тристоронньої комунікації Сергій Горбачов пропонував навіть змінити назву тесту: замість «української мови» назвати його «загальний тест з української мови і літератури». Про це йдеться у відповідній публікації на сайті освітнього омбудсмена.

Варто також наголосити на тому, що результати міжнародного дослідження PISA-2018, за проведення якого в нашій державі відповідає Український центр оцінювання якості освіти, засвідчили посутні проблеми і з читацькою, і з математичною, і з природничо-науковою грамотністю. Так, лише 74,1 % українських 15-річних підлітків досягли базового рівня сформованості читацької грамотності, 64,0 % – математичної, 73,6 % – природничо-наукової.

Як показує досвід інших країн-учасниць PISA, підвищення рівня здобувачів освіти із цих ключових грамотностей можливе за умови планування й реалізації цільових політик у сфері освіти. І насамперед ми маємо говорити про політики, які стосуються освітнього процесу (про зміст навчальних предметів на рівні школи, про якість їх викладання, про мотивацію дітей і підлітків до усвідомленого навчання, а вчителів – до відповідального викладання тощо) і вже потім – про політики на рівні оцінювання випускників (яким має бути зовнішнє незалежне оцінювання).

Не функція ЗНО – «змушувати» когось навчатися, читати художню літературу тощо. Функція ЗНО – рейтингувати за підсумками тестувань учасників для того, щоб найкращі, найсильніші мали можливість продовжити здобуття якісної освіти на наступних рівнях. Натомість функцію оцінювання, яка б безпосередньо впливала на освітній процес у школах, має виконувати державна підсумкова атестація. І саме тому в Стратегії освітніх оцінювань, розробленій Українським центром оцінювання якості освіти за підтримки МФ «Відродження», запропоновано поступальну трансформацію ЗНО до 2030 року з метою забезпечення умов для того, щоб ДПА відповідала потребам нової української школи та сприяла підвищенню якості освіти.

Тетяна Вакуленко, заступниця директора Українського центру оцінювання якості освіти.