ТРИВОЖНІ ДІТИ – ТРИВОЖНІ БАТЬКИ, І НАВПАКИ

тривожність

Почуття тривоги – це стан занепокоєння, який виникає у тій частині головного мозку, яка відповідає за розв’язання проблем та будує образи різних ситуацій. Тривога може виникати у дітей будь-якого віку. Чим старша дитина, тим конкретнішими та реалістичнішими стають її тривоги.

У дошкільнят тривожність має більш виражений характер. Найчастіше вона виникає у ситуаціях, коли дитина боїться болю або того, що батьки її залишать саму. Якщо маленьких дітей лякають надприродні чудовиська, то молодших школярів турбує ситуація, пов’язана з насильством, очікуванням та глузуванням.

Батьківська тривожність також може передаватися дітям. Коли в сім’ї постійно говорять про небезпеку, негативні наслідки, які можуть статися будь-де назовні, бо світ повниться загрозами. Діти таких батьків стають залежними від батьківського втішання. Це призводить до того, що дитина росте невпевненою в собі, бо не довіряє своєму внутрішньому голосу. Згодом ці діти стають тривожними батьками, і все повторюється. 

Тривога – це досить неприємна емоція. Утім, вона може бути здоровою й позитивною, котра підготує дитину до складних для неї життєвих моментів. Нормально відчувати хвилювання в очікуванні візиту до лікаря чи ситуація, коли дитина вперше залишається у садку чи школі. І як би ви не намагались підготувати дитину до нової події, вона буде відчувати тривогу, а іноді дуже сильну.

Існують методи, які допоможуть впоратись із дитячими тривогами:

  1. Вчіть дитину помічати ознаки тривоги. Обережно приверніть увагу дитини на її стан, спитайте, чи помітила вона цю емоцію. Поясніть, що відчувати тривогу – нормально, бо так організм повідомляє нам, що йому некомфортно.
  2. Візуалізуйте емоцію. Вигадайте з дитиною персонажа, який характеризуватиме цей стан. Дайте йому прізвисько. Влаштовуйте театралізовану виставу з участю цього нового героя, щоб допомогти дитині краще зрозуміти свою фізичну реакцію на страх. У такої гри – вистави є ще один позитивний момент – практика некомфортних ситуацій. Програючи ситуацію, яка викликає тривогу, створюється новий досвід, щоб дати можливість дитині адаптуватись.
  3. Хвилюватися також корисно. Влаштуйте з дитиною щоденний ритуал, під час якого дозвольте дитині прожити знову усі занепокоєння та страхи, записати їх на папір та скласти у скриньку, щоб зачинити її та сказати «Прощавайте, більше я не хвилююсь через вас».
  4. Дорослішим дітям поясніть, що природа тривоги має три походження:
  • Небезпека, наприклад, пожежа в будинку, коли потрібно негайно сконцентруватися та знайти вихід з приміщення.
  • Проблема, яку необхідно вирішити. Для цього необхідно проаналізувати усі можливі варіанти, щоб знайти вихід.
  • Нав’язливий шум, який тільки й робить, що вигукує «а що буде, якщо», «а раптом» і заважає думати раціонально.

Причини дитячої тривожності спричинені багатьма факторами, вони ховаються в генах, у темпераменті, у навколишньому середовищі. Але саме батьки можуть допомогти розпізнати та справлятися з цією емоцією, щоб у майбутньому діти могли успішно протистояти стресовим ситуаціям.

 

Автор: Фінансист, психолог, експерт з розвитку емоційного інтелекту, ідеолог школи з розвитку емоційного інтелекту та м’яких навичок “Емолект”  Оксана Писаренко

www.emolekt.com

www.emolekt.tilda.ws