Дитяча та підліткова депресії. Психотерапевт пояснює, на що звернути увагу

В Україні 24% школярів стикаються з булінгом. З них 40% постраждалих дітей нікому про це не розповідають (дані ЮНІСЕФ за 2018 рік). Це негативно позначається на успішності дітей, а в довгостроковій перспективі може обернутися депресією або суїцидом. Зокрема, на початку квітня в одній із запорізьких шкіл дівчина покінчила життя самогубством і в передсмертній записці написала про цькування з боку однокласників і вчителів.

Серед наслідків також можуть бути: асоціальна та соціофобічна поведінка й затяжна депресія.

Ще одне дослідження свідчить, що депресивний розлад у підлітковому віці поширений у всьому світі, але часто не розпізнається. Захворюваність, особливо в дівчат, різко зростає після статевого дозрівання. Також ідеться про те, що дитяча та підліткова депресії найчастіше трапляються в країнах із низьким і середнім рівнями доходу.

Найсерйознішими чинниками ризику, окрім булінгу, називають сімейну історію депресії, вплив психосоціального стресу, успадковані ризики, статеві гормони і психосоціальні негаразди.

За словами дитячого лікаря-психіатра, лікаря-психотерапевта Євгенія Тичковського, депресія трапляється у 2,5% дітей.

“Нова українська школа” поговорила з фахівцем про те:

  • що таке депресія;
  • які тривожні дзвіночки;
  • на що треба звернути увагу батькам і вчителям;
  • що передує депресії;
  • що робити, якщо в дитини депресія.

ЩО ТАКЕ ДЕПРЕСІЯ ТА ЯКІ ЇЇ СИМПТОМИ

“Депресія – це порушення настрою, пригнічення фізичної, психічної активності та бажань. Депресія – поліморфна, тобто її симптоматика різноманітна: від головного болю до пасивності в поведінці. Симптоми також можуть змінюватися – тоді депресію важко розпізнати. Або бувають періоди, що людині кращає  і симптоми тимчасово зникають”, – починає Євгеній Тичковський.

Типові ознаки дитячої депресії:

  • Короткотривалість;
  • Депресивні стани швидко змінюються на стани збудження;
  • Дитина зосереджена на своєму фізичному стані (акцентує увагу, що стала слабшою, не такою сильною, має не такі розвинені м’язи, порівнює себе з іншими, говорячи про себе погано);
  • Фобії (ірраціональний невмотивований страх). Наприклад, дитина боїться захворіти;
  • Обсесії (нав’язливі думки);
  • Компульсивні симптоми. Наприклад, дитина часто миє руки. Особливо це трапляється в ситуації, коли хворіє хтось із рідних, а дорослі хвилюються про це.

НА ЩО ЗВЕРНУТИ УВАГУ

“Депресія буває одна вкрай рідко. Зазвичай у неї є так звані коморбідні або супутні стани. Найчастіше це – тривога та переживання”, – пояснює психотерапевт.

Також серед супутніх станів бувають зміни в здоров’ї. Особливо йдеться про дітей молодшого шкільного віку. Так, трапляються:

  • Відчуття жару в тілі;
  • Почервоніння шкіри;
  • Нестача повітря;
  • Головокружіння;
  • Спазми в черевній порожнині;
  • Підвищення температури.

Під час депресії в роботу включається так званий тривожний компонент організму. Оскільки тіло дитини ще дуже вразливе та чутливе, симптоми депресії можуть закріплюватися фізично. Або такі фізичні симптоми можуть давати дитині так звану вторинну вигоду”, – пояснює Євгеній.

Як-от, випадок із Карлом Густавом Юнгом, швейцарським психоаналітиком та психологом, який досліджував депресію. У своїх працях він згадує, що коли одного дня, будучи 9-річним, ішов до школи й невпевнено себе почував, бо мала бути контрольна робота, він переступив поріг школи, відчув головокружіння – і впав. Вчителі відправили його додому. Наступного дня він знову йшов до школи, переступив поріг і відчув, що голова знову крутиться. Тоді він вирішив перебороти себе й таки піти до класу, хоча йому було важко. У класі все було гаразд.

Доведено, що вегетативні симптоми можуть мати вторинну вигоду. Наприклад, дитина не хоче ходити до школи, бо там її цькують. І тільки наближається до школи, її може починати нудити, виникати головний біль та рвота. Щойно відійде від школи – усе гаразд.

Якщо кілька разів дитина зважатиме на ці негативні підкріплення й таки не йтиме до школи, бо її нудить, то згодом їй буде важко вибратися з цього кола. Тому рецепт: пересилити себе. Це треба врахувати вчителям та батькам – звернути увагу на дитину, яка часто жаліється на болі за тих самих обставин“.

Також депресію супроводжують поведінкові порушення. Окрім того, що дитина буде замкненою, нерадісною, безініціативною та не включатиметься в гру, вона може періодично бути сердитою, злою, агресивною. Педагоги та батьки мають звертати увагу, якщо поведінка дитини змінилася з однієї на іншу, протилежну першій.

До того ж у дитини точно спостерігатиметься зниження зацікавленості. Наприклад, до уроків, які вона любить. Дитину можуть більше не цікавити улюблені справи та ігри. Це, за словами лікаря, – підозра, фокусована на депресію.

Дитина також може висловлювати думки песимістичного змісту. А її переконання (думки, які лежать в основі мислення, емоцій та поведінки) будуть про самозвинувачення та меншовартість: “Я – нездара”, “Я – гірший від інших”, “Мені нічого не вдяється”, “У мене погані батьки, мене ніхто не може захистити”, “Я не знаю, як мені жити”.

ДОДАТКОВІ ТА ВІКОВІ СИМПТОМИ ДЕПРЕСІЇ

Згідно з Міжнародним виданням діагностичного та статистичного керівництва психічних розладів (DSM-5), що прийняте у всьому світі, другорядними або додатковими симптомами можуть бути також такі ознаки депресії в дітей та підлітків:

1. Порушення сну. Погане засинання чи ранні пробудження, нічні кошмари;

2. Зниження шкільної успішності, що раніше не спостерігалося;

3. Порушення харчової поведінки. Себто втрата апетиту, відмова від їжі, випадки ненажерливості, поїдання неїстівного (крейда, солений огірок із медом).

Якщо вчителька звертатиметься до батьків зі словами “Тарасик почав їсти пісок”, то це – тривожний дзвіночок”, – запевняє лікар.

4. Зміна характеру й поведінки. Може бути дистанціювання, віддаленість, пихатість, бундючність, агресивність.

5. Для підлітків – експерименти з психоактивними хімічними речовинами (наркотики, алкоголь, клей).

Вікові особливості

Для немовлят:

  • Порушення функцій травної системи (діарея, закрепи, зригування);
  • Порушення сну (важко заснути, крик уві сні, плач, плутання дня з ніччю);
  • Підвищення температури тіла без фізіологічних причин;
  • Втрата контакту з батьками (відсторонений погляд, дитина не посміхається, не реагує на іграшки та ігри);
  • Неприйняття важливих для себе людей або об’єктів (дитина перестала цікавитися іграшками, не реагує на маму);
  • Затримка в психічному і фізичному розвитку.

Для дітей дошкільного віку:

  • Розлади настрою та рухової активності (вередливість, плаксивість).

Є також криза трирічних: коли дівчата починають вередувати (але за кілька хвилин стають активними та веселими), а хлопці стають впертими. Але це – інше. Криза трирічних потрібна для того, щоби дитина помилялась і проявляла своє “Я”. І досліджуючи реакції, дитина швидко змінюватиме настрій. А під час депресії дитина так швидко не переключатиметься”, – пояснює Євгеній Тичковський.

  • Зниження ініціативності та комунікабельності. Наприклад, коли дитина була лідером – і раптом втратила лідерські якості.

Часто в дорослому віці ці люди можуть так описувати своє дитинство: “Я була така активна, але в якийсь момент щось сталося, я ніби зламалася”. Це могла бути депресія, але дитину почали сприймати так, ніби в неї змінився характер. І, пристосовуючись до цього, її виховували відповідно. Так, наслідки депресії можуть закріплюватися в рисах характеру”, – розказує психотерапевт.

  • Псевдоаутична поведінка. У дитини можуть підозрювати аутизм, але це – депресія, яка характеризуватиметься замкнутістю. Євгеній пояснює, що в разі аутизму в дитини не буде потреби комунікувати з кимось чужим, бо з ними буде напружено. А з рідними – ні. А от у разі депресії дитині буде складно комунікувати й зі близькими, і з далекими людьми.
  • Невмотивовані сльозливість та вередливість.
  • Прояви агресії до іграшок, ровесників, тварин.
  • Енурез, енкопрез (нетримання сечі та калу).

Звісно, не можна думати: якщо в дитини є такі симптоми, це – точно депресія. Але це має точно насторожувати! І для фахівця ці симптоми – підстава розглянути депресію і протестувати дитину”, – говорить лікар.

Дитяча та підліткова депресія. Психотерапевт пояснює, на що звернути увагу

Єдине, чим батьки та вчителі, окрім допомоги психіатра, можуть допомогти дитині, – це підтримати її. Дитина має відчувати, що її в будь-який момент можуть захистити дорослі. Точно не можна докоряти, змушувати щось робити, підтримувати більшість, яка цькує дитину. Фото: автор – belchonock, Depositphotos

Для молодших школярів:

  • Періодичне падіння працездатності, поєднане з дратівливістю, невпевненістю, боязливістю;
  • Поєднання зниженої зацікавленості до навчання з нападами сльозливості. Йдеться про фрази штибу “Мені нічого не вдається”, “Я не здатний це зробити”;
  • Відчуття безпорадності.

Для підліткового віку та дорослих:

  • Схильність до усамітненої поведінки. Дитина любить усамітнюватись, робити щось сама і з пригніченим настроєм;
  • Схильність до мудрувань на дорослі теми, що раніше для дитини не було притаманним;

Це можна сплутати з ознаками психозів. Але в будь-якому разі на це треба звернути увагу. Часто дорослі про таких кажуть: “Ой, йому тільки 13 років, а він такий мудрий, розмірковує, як старий: про хвороби, політику”. Підлітку це непритаманно”.

  • Дитина роздає свої речі. Це може бути сигналом, що вона прощається з людьми і з життям.

ПРИВОДИ ДЛЯ ДЕПРЕСІЇ

Депресія поділяється на 2 типи, залежно від причин її виникнення:

  1. Екзогенна – депресія, що спричинена зовнішніми чинниками. Вона триває до місяця. Причини екзогенної депресії – різноманітні стресові ситуації (втрати, стихійні лиха, аварії, насильство);
  2. Ендогенна – депресія, що триває більше місяця. Вона може виникнути в разі нелікованої екзогенної, а може бути й невидима причина. Але це не охначає, що її нема. Наприклад, недостатність якихось продуктів, сонячного світла. Загалом недостатність усього того, що, зрештою, формуватиме серотонін. Це – нейротрансмістер, який у правильному розподіленні через кров усіма органами й системам дає нормотімію – себто нормальний настрій.

Якщо депресія виникає від булінгу в школі, то спочатку буде екзогенною. Якщо вчасно дитину не підтримати, не наглядати за нею, не надати захист, то формується ендогенна депресія.

Загалом, діти та підлітки – дуже вразливі до зауважень. Зауваження штибу “Ти товста” можуть привести дитину до стану афекту. А він, зі свого боку, – до депресії та суїциду”.

Також, якщо дитина втратила когось із рідних чи тварину, треба спостерігати, як вона переживає втрату. Лікар пояснює: чим менша дитина, тим їй менш притаманно горювати. Наприклад, якщо в дитини помирає хтось із рідних чи близьких, вона вже ввечері зможе гратися, сміятися. І це – нормально, не треба її засуджувати.

Але для старших дітей це – одна із ситуацій, у якій відчувається загроза життю та здоров’ю. А це – високі ризики розвитку дитячої депресії.

До того ж розвиток депресії залежить від, якщо говорити метафорично, внутрішніх протитравматичних і протидепресивних м’язів. Вони залежать від оточення: нервове, спокійне, виховне, тривожне, з підтримкою. Залежить, як батьки реагують, якщо щось трапляється, чи не роблять із цього трагедію, чи шукають вихід зі складної ситуації.

Отже якщо дитина – тривожна чи всього боїться, це точно хтось сформував. Ці відчуття не виникають самі. І, найімовірніше, дитина перейняла їх від близького оточення”.

ЩО РОБИТИ БАТЬКАМ І ВЧИТЕЛЯМ, ЯКЩО ПОМІТИЛИ СИМПТОМИ

Відповідь одна: вести дитину до дитячого психіатра, навіть не до психолога. А він вирішуватиме, чи це депресія, наскільки складна, як треба приймати ліки в разі чого і як часто мають відбуватися візити.

Якщо в дитини є просто дистимії (порушення або перепади настрою), то бігти до психіатра не треба. Але якщо симптомів кілька, краще не ризикувати. Бо дитина, яка замкнулася, мовчить, не говорить з іншими, поводиться дивно, найімовірніше, думає щось зробити із собою. За свою практику я можу назвати понад 5 дітей, яких я знав і які покінчили життя суїцидом”, – розповідає психотерапевт.

Єдине, чим батьки та вчителі, окрім допомоги психіатра, можуть допомогти дитині, – це підтримати її. Вона має відчувати, що її в будь-який момент можуть захистити дорослі. Точно не можна докоряти, змушувати щось робити, підтримувати більшість, яка цькує дитину.

Євгеній радить усім учителям прочитати книжку Яна Корчака “Як любити дитину”. Каже, любити дитину – це означає спостерігати за нею, помічати непомітне, вловлювати деталі.

У будь-якому випадку кожна дитина має відчувати, що вчитель любить її найбільше. І якщо щось станеться, вчитель може її захистити. У мене був тренер із велоспорту, Микола Чужда, – наводить приклад Євгеній. – Він був чемпіоном світу серед юніорів, а нам усім, його вихованцям, здавалося, що ми в нього улюблені.

Він знав кожного в маленькому містечку, хоча сам був не звідси. Він знав усіх наших батьків, сестер, братів. Нам здавалося, що він – наш родич. Він був зацікавлений життям дітей, співчутливий. І навіть знав, хто як вчиться в школі, ходив до вчителів, аби розповісти, у кого які здібності”.

Марія Марковська, “Нова українська школа”

Титульне фото: автор – Volurol, Depositphotos